Херсон °C


Макс Кидрук в Херсоне: говорили о технотриллерах и стоит ли писать на заказ

13.11.2015 Пт 00:56  


Цьогорічна осінь херсонцям запам’ятається не лише передвиборчими баталіями та власне процесом обрання місцевої влади, але й справді цікавими зустрічами та літературними вечорами із відомими українськими письменниками.

Жовтень та листопад для місцевих проходить, так би мовити, під знаком сучасної української літератури. Нагадаємо, нещодавно у Херсоні відбулася презентація роману донецького письменника Олексія Чупи «Акваріум», минулої суботи із «листопадовим драйвом» завітав  Сергій  Жадан із «Собаками…».

І от учора у рамках Всеукраїнського промотуру із тревелогами та технотрилерами у місто приїхав молодий письменник та літературний новатор, невтомний мандрівник та знаний далеко за межами України Макс Кідрук. За плечима у письменника понад 30 країн світу та мільйони вражень від побачено. Більше того, на рахунку молодого автора більше десятка виданих книг, переважно художніх, хоча є й публіцистика.

У Херсон Кідрук привіз свій роман «Бот: Ґуаякільський парадокс», який є продовженням першого українського технотрилеру «Бот» (2012 року). До того письменник із презентацією своїх книг у нашому місті не був. «Для української літератури, та й для українського читача, зазначений жанр є новим літературний явищем, хоча у Європі та США він відрізняється  надзвичайною популярністю. А книги, написані у подібному руслі, користуються неабияким попитом. Технотрилер не варто плутати із жанром наукової фантастики. Якщо остання оповідає про можливі майбутні події, то технотрилер робить акцент на тому, що відбувається цієї миті, сьогодні чи наступної хвилини. Явища та події, які зображені у романі мають наукове підґрунтя та абсолютно реальні…», – розповідає автор.   


Кореспонденту «Херсонские вести» вдалося поспілкуватися із письменником та розпитати про те, наскільки важливо розвиватися молодому письменнику, а також протистояти «інформаційному ідіотизму» з боку, тепер уже ворожих нам, сусідів.

Кідрук стверджує, що шлях письменника починається із читання. «80-100 книг має бути прочитано, якщо Ви хочете заробляти собі на життя писаниною. Не менше», – радить автор. І продовжує: «Якщо прочитується п’ять книг, то, зазвичай, три із них – художні, решта – наукові, зокрема про нанотехнології, мутації, еволюцію людини… історичні чи, навіть, біографія якогось військового. Ти ніколи не знаєш, де ти наштовхнешся на самородок. Просто читай».

На питання, чи не думали писати про ті події, які відбуваються в Україні – про війну на Сході країні – Кідрук відповідає: «Я наразі не маю наміру писати про війну чи Майдан. Сьогодні є вже дуже багато романів, історій про ці події. Я вважаю, що це свого роду кон’юнктура. Якщо ж у мене такий роман з’явиться, то не раніше, ніж за десять років. Я не відчуваю, що варто писати його саме зараз. Знаю, що якби такий твір у мене був, то він би добре продався, це актуально, але писати на замовлення чи заради комерції я не готовий. Я ненавиджу замовні проекти».

Єдиний подібний проект, який Кідрук втілив у життя стала книга «Небратні», написана на замовлення польського видавництва. Але автор погодився на пропозицію з тієї причини, що твір мав стати й став для європейців хорошою ілюстрацією теперішніх складних взаємин між українським та російським народами та продемонстрував, наскільки сильною виявляється пропаганда й інформаційний тиск з боку ворожих сусідів та наскільки неоднозначною є інформація ЗМІ про події, які відбуваються. Згодом книгу видали й в Україні.

У контексті виникло інше питання, чи існують методи, які б допомогли  подолати інформаційний ідіотизм із боку російських пропагандистів. «В першу чергу варто розуміти, що усе це інформаційне лайно розраховане власне на російського глядача, а не нас. Це все лайно споживається росіянами, а для нас це просто абсурд, який необхідно навчитися ігнорувати. Маємо перестати на усе те зважати та думати, що якась інформація, показана там, у Росії, може вплинути на нас», – пояснює Кідрук.

Як вже писалось, твори письменника відомі далеко за межами України. Та чи залишився у автора російський читач та чи потрібен такий наразі? Макс Кідрук розповідає:  «До війни мова про якусь співпрацю йшла. Наразі й на період найближчих десяти років про це маємо забути».  

Цікавило й питання екранізації технотрилерів Кідрука, адже твори більш ніж прогресивні в українському культурному просторі. Та проблема не лише у фінансуванні, що, на жаль, у багатьох випадках стає вирішальним фактором у реалізації багатьох проектів, а й у тому, що мова героїв у окремих творах автора – англійська, хоча роман написаний українською. Власне кажучи, це також стає своєрідною перепоною в створенні кіно за мотивами історій Кідрука.  

Сподіваємось й на подальші презентації романів Макса Кідрука у Херсоні та літературні вечори за участі автора. А вже наступного тижня чекаємо на візити не менш відомого українського письменника Андрія Любки і поета Івана Драча.  
 
Підготувала Юлія Соломахіна
скачать dle 10.5 отдых на озере Яровое

0 комментариев