Херсон °C


Херсонський аеропорт – досягнення роботи не лише губернатора Гордєєва – Булюк

02.06.2017 Пт 14:07  


Чому Андрій Путілов не втримався у кріслі голови облради, хто стояв за відновленням аеропорту та як працювала митниця у перші місяці окупації Криму, в інтерв’ю «ХВ» розповідає заступник голови облради Віталій Булюк.


Більше 20 років Віталій Вікторович обіймав посаду керівника херсонської митниці, був депутатом кількох скликань обласної ради. На сьогодні він також є членом депутатського корпусу та представником фракції «Наш край». А із грудня 2015 року був обраний на посаду заступника голови Херсонської обласної ради. За цей час він став свідком та безпосереднім учасником зміни Андрія Путілова (фракція «БПП Солідарність»), як голови депутатського корпусу, на Владислава Мангера (фракція ВО «Батьківщина»). «ХВ» розпитали, у чому полягав конфлікт екс-голови та народних обранців, чому на його думку Путілов не виправдав довіру депутатів, як працювала херсонська митниця у перші місяці окупації Криму та хто стояв за відновленням аеропорту «Херсон». Варто зазначити, що Віталій Вікторович, як представник фракції «Наш край», гостем «ХВ» став уперше.

«ХВ»: Які позиції «Нашого краю» у роботі обласної раді?
 
Віталій Булюк: Фракція «Наш край» в обласній раді налічує 7 депутатів. Між іншим, бачив інфографіку, яку Ви підготували, та вказали, шо моя роль у фракції – велика, але хочу зауважити, що у нас роль кожного депутата – вагома. У нас, на мою думку, гармонійна фракція та налічує людей, які займаються своєю справою – два потужних бізнесмена, три лікаря, керівник освітянської установи. Із такими людьми, котрі пройшли серйозних шлях та мають досвід роботи у будь-яких ланках, приємно працювати.
Кожне питання, що виноситься на розгляд обласної ради, ретельно обговорюється на фракції «Наш край». І майже на сто відсотків у нас однакова думка та позиція. І думаю, що така єдність йде на користь нашій громаді та області. Маємо одного представника зі східної частини Херсонської області – головний лікар Нижньосірогозької центральної районної лікарні Геннадій Гомон, маємо депутатів із Бериславського, Скадовського та Голопристанського районів. Відповідно, у нас і багато інформації про стан справ у різних куточках Херсонської області. До кожного питання підходимо із розумінням.
 
На сьогоднішній момент ми займаємо позицію в обласній раді.
 
«ХВ»: Ви були безпосереднім свідком та учасником зміни голови Херсонської обласної ради. Чим, на Вашу думку, був викликаний конфлікт депутатського корпусу та Андрія Путілова?
 
Віталій Булюк: У нас фракція БПП найбільша в обласні раді. Вони вибороли 18 мандатів. Звісно, ми не заперечували, що найбільша фракція має право обирати керівника Херсонської обласної ради. Із кандидатурою Андрія Путілова погодилися, але робота із ним не була налагоджена із перших днів. Причин багато: голова обласної ради (ред. – Андрій Путілов) не зміг знайти порозуміння із депутатами.
 
Яскравим прикладом, чому так сталося, було й те, що через півроку, як ми Путілова обрали, він подав свою кандидатуру на депутатство (ред. – позачергові вибори до Верховної Ради у липні 2016 року) і після цього облраді стає зрозумілим, що для Андрія Станіславовича пріоритетним стає депутатство у парламенті, ніж робота на місці та для громади.
В історії Херсонської обласної ради була ситуація діаметрально протилежна. У 2006 році Володимир Демьохін став депутатом обласної ради і депутатом ВР. На той момент Володимир Анатолійович відмовився від квитка у парламент, а натомість став депутатом і згодом головою Херсонської обласної ради. Та продемонстрував своє бажання працювати на громаду, людей та безпосередньо із місцевими депутатами.
 
У випадку Путілова ми побачили іншу ситуацію. Якби він став депутатом ВР, то відповідно би склав і повноваження голови Херсонської обласної ради, що говорить про його небажання працювати із депутатами.
 
«ХВ»: Як Ви оцінюєте роботу голови херсонської обласної державної адміністрації Андрія Гордєєва?
 
Віталій Булюк: У Андрій Анатолійовича пройшов достатньо серйозний термін – рік роботи на посаді губернатора (ред. – у кінці квітня 2016 року Гордєєв був призначений головою ХОДА). Настав той час, коли йому більше потрібно займатися економікою, але це моя порада й думка. Це не значить, що цей рік Гордєєв не займався економічними питаннями, але приділяв уваги більше суспільним питанням, патріотизму, армії. Це дуже важливо та потроху треба переходити до економіки, адже без цього не буде ні патріотизму, ні армії.
«ХВ»: Якщо ми заговорили про економіку області, то, на Вашу думку, за рахунок чого можна наповнити бюджет області?
 
Віталій Булюк: Для Херсонської області є кілька пріоритетних напрямів – це аграрна сфера, туризм. Нажаль, на сьогодні усе, що пов’язане із машинобудуванням та суднобудуванням – теплиться, скажімо так. Для міста, обласного центру – це промисловість.
 
Дуже приємно, що ми, депутати, і голова адміністрації, розуміємо, що пріоритетним є все ж розвиток сільського господарства. І не просто розвиток, а вирощування різних культур. І тут у нас є уже свої передовики. Треба розвивати усі направлення.
 
«ХВ»: Чи є умови для інвестора на Херсонщині?
 
Віталій Булюк: Я думаю, що по всій Україні та на Херсонщині досить комфортні умови для інвестора, а тому кожен підприємець, що хоче сюди приїхати із грішми, щось побудувати, створити робочі місця, платити податки та переробляти продукцію, заслуговує уваги.
І знаю та сподіваюсь, що робота обласної ради та адміністрації на це направлена.
 
«ХВ»: На сьогодні дуже часто із боку адміністрації чуємо про розвиток херсонського аеропорту. Зроблено дуже багато і це дійсно надзвичайно позитивний аспект розвитку області.
 
Зважаючи на те, що Ви були депутатом обласної ради кількох скликань, розкажіть, чиї заслуги у відновленні об’єкту варто пригадати. Такий собі своєрідний екскурс в історію розвитку аеропорту.
 
Віталій Булюк: Звідки взагалі взялися перші кошти на розвиток аеропорту. У центрі Херсона є кінотеатр «Україна», що був комунальною власністю облради, та який повністю розсипався. Облрада поставила будівлю на викуп, але багато фахівців говорили про те, що ми не зможемо його продати. Але нам вдалося його продати за 12 млн гривень. Із цієї суми п’ять чи шість млн грн депутати одразу виділили на аеропорт. Це, щоб Ви розуміли, було у той момент, коли головою ХОДА був Микола Костяк, а головою обласної ради – Віктор Пелих.
 
І як не згадати цих людей. Як не згадати екс-заступника губернатора Анатолія Хоменко, який збирав по дві-три наради на тиждень. Ми всі жили питаннямвідновлення аеропорту.
Варто згадати й те, що станом на 2010 рік у комунальній власності було лише п’ятдесят відсотків території аеропорту, інша половина була у приватного інвестора. І наскільки я пам’ятаю, у 2004 чи 2005 році цю частку було продано. І новий власник, власник контрольного пакету, не збирався займатися відновленням аеропорту. Тоді було прийнято рішення, знайти вихід та повернути пакет акцій до комунальної власності Херсонської облради. І достатньо багато посадовців, правників та правоохоронні органи були задіяні у цій процедурі, щоб вже на сьогодні мати актуальний стан справ у розвитку аеропорту
 
Та зрештою варто згадати і того власника, що не займався відновленням об’єкту. Це екс-народний депутат Анатолій Льовін. За роки його депутатства у херсонському аеропорту був відкритий пункт пропуску – він одержав 14 погоджень Кабінету Міністрів. Саме він питанням займався та зробив це можливим для нашогоаеропорту.
 
Власне треба сказати «дякую» тим, хто на початку 80-х років почав будівництво аеропорту. Протягом останніх десятиліть було докладено колосальних зусиль і кожен із вище зазначених на своєму етапі працював. Не дивно, що може виникати буря емоцій, коли хтось намагається привласнити заслуги чи здобутки.
 
Ми маємо бути вдячні тим, хто займається питаннями аеропорту сьогодні. Нічого не можу сказати поганого про Юрія Рожкова, голову комісії обласної ради з питань управління об’єктами комунальної власності. Він доклав дуже багато зусиль. Але будемо говорити, «якщо кості є, то м'ясо наростає».
 
Усім необхідно дякувати. І радив би главі ОДА Андрію Гордєєву в історії питання більш ретельно розібратися, розкласти усе детально та щоб у нього вистачило духу подякувати цим людям.
 
«ХВ»: Яке Ваше ставлення до скасування мораторію на продаж с/х земель? Знаю, що депутати голосували звернення до парламентарів та Президента із проханням не знімати заборону.
 
Віталій Булюк: У підтвердження того, що наша область аграрна, у нас і кількість депутатів, які мають відношення до аграрної роботи, відповідна. Їх (ред. – депутатів-аграріїв) у нас до 20. Серед них і члени нашої фракції.
 
В обласній раді сформована позафракційна аграрна група «Аграрії Херсонщини», що займається актуальними й профільними питаннями. І всі розуміють, що у перспективі має бути ринок землі, але для того, щоб не наламати дрова, до цього треба підійти виважено.
Ми повинні чітко встановити, яка ціна нашої землі. Земля була розпайована, але люди досі не знають її реальної вартості. Друге питання – питання національної безпеки. Нам би хотілося, щоб у перспективі власниками землі були українці і могли вільно на ній працювати. Але ми не готові ні по першому, ні по другому питанню. Думка нашої фракції така, що ринок землі має бути, але лише на умовах, коли знаємо реальну ціну нашої землі та упевненні в тому, що її власник – українець.

«ХВ»: Якою була робота херсонською митниці у перші місяці окупації Криму та початку АТО? Та як вдавалося ситуацію стабілізувати?
 
Віталій Булюк: Тяжкі моменти були тоді в нашій державі – Президент-втікач, нестабільність у керівництві країною та правоохоронних структурах. А у нас за 70 км – можливий кордон із країною-агресором. Рішення тоді приймалися тут, у Херсоні. Розуміючи усю небезпеку у зв’язку референдумом (ред. – у березні 2014 року в АР Крим було проведено незаконний референдум. Його результати призвели до анексії півострову країною-агресором), провезенням агітаційної літератури на територію області тощо, почали думати про запобіжні заходи, щоб усе регулювати, контролювати та утримувати ситуацію стабільною.
Яким чином все це зробити, ніхто не знав. Я тоді запропонував на трьох основних напрямах, що ведуть до Криму, створити зону митного контролю. Підписав і відповідний наказ. Ми перші поставили міні-вагончики, далі вже облаштувалися й прикордонники. Разом із нами почали працювати співробітники МВД та СБУ.
 
Моментів було багато аж до вересня 2014 року, коли була видана постанова Кабміну, що регламентувала зовнішні відносини із тимчасово окупованою територією Криму. 
 
«ХВ»: Що варто було б змінити у підході до роботи митниці на сучасному етапі?
 
Віталій Булюк: На мою думку, є дві помилки, які треба виправляти у роботі усієї митної системи України. Від митниці треба прибирати фіскальну складову. Якщо цей момент врахувати, тоді пріоритетними стануть такі напрямки, як пошук та боротьба з наркотиками й нетарифне регулювання. А це квоти, ліцензування, неможливість завезення на територію країни неякісних продуктів та, навпаки, вивезення тих продуктів, які необхідні. Це серйозна робота.
Митницю треба робити самостійним органом та таким, який би відстоював державні інтереси на кордоні. Коли у митниці не буде фіскального важеля, то зникне і корупційні складова.
 
«ХВ»: Хотіла з’ясувати і деякі деталі із Вашої декларації. У Вас є дорогий годинник, але не має авто. Така власність викликає запитання у журналістів місцевих видань. Тож, поясніть, звідки годинник та як містом пересуваєтесь?
 
Віталій Булюк: Показувати свої статки я навчений ще із часів, коли працював у митниці. У 2014 році при ГФС була створена громадська рада, яка викликала кожного керівника та з’ясовувала питання і по прибуткам.
 
Та зрештою, будучи державним службовцем, заповнюю декларації із 2000 року. Кожний рік я показую прибутки родини та свої відповідно. В 1996 році я прийшов у митницю і на той час у моєї родини вже був бізнес та кілька магазинів й транспортних засобів. Сім’я не сиділа на місці – ми працювали. У мене не має жодних емоцій чи хвилювань, коли публікують інформацію про мої статки.
 
Що ж до годинника…мені його подарували на день народження мої друзі та родичі. Коли годинник презентували, усвідомлював, що річ не дешева. Тепер декларую. Що стосується авто. Усі транспортні засоби у власності родини, тому користуюсь машиною дружини. Між іншим, авто у мене було шість чи сім років назад.
  Розмовляла Юлія Соломахіна
скачать dle 10.5 отдых на озере Яровое

0 комментариев