Лише 3% українців станом на червень 2026 року позитивно ставляться до радянського диктатора Йосипа Сталіна, водночас вважають його «великим вождем» 7% опитаних.
Як передає Укрінформ, про це свідчать результати опитування «Динаміка ставлення українців до Сталіна (1991-2026 роки)», яке провів Київський міжнародний інститут соціології (КМІС) у червні.
Як зазначають автори дослідження, ставлення до постаті Сталіна є одним із показників, що характеризують рівень декомунізації у суспільстві. «КМІС час від часу ставить запитання щодо ставлення до Сталіна у різних формулюваннях. У червні 2026 року ми повторили два запитання, які ставили в попередніх дослідженнях, що дає можливість простежити динаміку ставлення українців до Сталіна», – йдеться у повідомленні.
За даними опитування, у червні 2026 року лише 7% респондентів скоріше або повністю погоджуються з твердженням, що Сталін був великим вождем, 62% – скоріше або повністю не погоджуються. «Решта 31% не мають чіткої позиції з цього питання (з них 21% відповіли "у чомусь згоден, у чомусь не згоден", 8% не змогли визначитися і 2% відмовилися відповідати). Для порівняння, у 2023 році Сталіна великим вождем вважали 9%, не погоджувалися з цим 72%, а невизначену позицію займали 19%», – зазначили у КМІС.
Автори дослідження додають, що після проголошення незалежності України частка тих, хто вважав Сталіна великим вождем, спочатку зросла – з 27% у 1991 році до 39% у 2002 році. Надалі почалося поступове зниження цього показника, яке особливо прискорилося в останні роки: з 26% у 2019 році до 16% у 2021 році, до 9% у 2023 році і зрештою до 7% у 2026 році.
«Таким чином, дані 2026 року не свідчать про зростання підтримки Сталіна як "великого вождя". Частка тих, хто погоджується з таким визначенням, залишається дуже низькою і навіть дещо зменшилася порівняно з 2023 роком. Водночас відбулася певна зміна у характері неприйняття Сталіна. Частка тих, хто не погоджується з твердженням про "великого вождя", знизилася з 72% до 62%, натомість зросла частка тих, хто займає невизначену позицію – з 19% до 31% (насамперед з 13% до 21% стало більше тих, хто "у чомусь згоден, у чомусь не згоден"). Отже, мова йде не про збільшення числа прихильників Сталіна, а радше про деяке послаблення категоричності його заперечення та збільшення частки невизначених або амбівалентних оцінок», – зауважили у КМІС.
Там додали, що респондентам також ставили запитання: «Як Ви особисто в цілому ставитеся до Сталіна?». За даними опитування, в червні 2026 року 3% українців позитивно ставилися до Сталіна, 27% – байдуже, а 57% – негативно. Ще 2% зазначили, що не знають, хто такий Сталін, а 10% не змогли визначитися і 1% відмовилися відповідати. У 2023 році відповідні показники становили 4% позитивного ставлення, 26% байдужого і 61% негативного.
«Динаміка демонструє дуже суттєву довгострокову зміну ставлення українців до Сталіна. У 2012 році позитивно ставилися до нього 23%, а у 2026 році – лише 3%. Особливо різка зміна відбулася після початку повномасштабного російського вторгнення: у 2022 році частка позитивного ставлення знизилася з 18% до 5%, тоді як негативного – зросла до 64%. У 2026 році негативне ставлення дещо менш поширене, ніж у 2022-2023 роках: 57% порівняно з 64% у 2022 році та 61% у 2023 році. Проте це зниження не супроводжується збільшенням позитивного ставлення – навпаки, воно залишається на мінімальному рівні, 3%. Зміни відбулися насамперед усередині негативного ставлення. Частка тих, хто відповідає "з відразою, ненавистю", знизилася з 47% у 2023 році до 38% у 2026 році, водночас частка тих, хто ставиться "з ворожістю, роздратуванням", зросла з 11% до 16%», – зазначають соціологи.
Якщо порівнювати ставлення до Сталіна в Україні і Росії, то, за даними дослідження, у 1991-1992 роках практично не було різниці у кількості тих, хто вважав Сталіна «великим вождем». У 2016 різниця вже була статистично значущою (5 відсоткових пунктів), але не дуже великою. Далі розходження стрімко зростало. У 2021 році різниця склала уже 40% (відсоткових пунктів), а 2023 – 45%, а у 2026 – 49%. Частка росіян, хто так чи інакше згоден з тим, що Сталін – великий вождь, з 2021 року практично не змінилася – 56% у 2021, 54% у 2023 році і знову 56% у 2026 році. А частка українців, хто згоден, що Сталін був великим вождем, постійно падає, з 2021 року вона зменшилася з 16% до 7%, підкреслили у КМІС.
Не менш показовою є різниця у динаміці особистого ставлення українців і росіян до Сталіна. «Якщо в 2012 році в Україні і Росії приблизно однакова частка населення позитивно ставилися до Сталіна, то далі в Україні загалом ставало менше симпатиків радянського диктатора, а в Росії, навпаки, стрімко зростала прихильність до нього і зараз більшість населення мають позитивне ставлення. У Росії між 2012 і 2021 роками частка тих, хто позитивно сприймає Сталіна, зросла з 28% до майже 60%. В Україні вона зменшилася з 23% до 3%», – йдеться у дослідженні.
Як наголосив президент КМІС Володимир Паніотто, за даними російського Левада-центру, починаючи з 2012 року Сталін незмінно посідає перше місце у списку найбільш видатних людей усіх часів і народів з точки зору населення Росії. За його словами, фактично, Сталін став національним героєм РФ.
КМІС упродовж 17-23 червня 2026 року провів власне всеукраїнське опитування громадської думки, до якого за власною ініціативою додав запитання про ставлення до постаті Сталіна. Методом телефонних інтерв’ю на основі випадкової вибірки мобільних телефонних номерів у всіх регіонах України (підконтрольна уряду України територія) було опитано 1005 респондентів. Опитування проводилося з дорослими (віком 18 років і старше) громадянами України, які на момент опитування проживали на території України, яка контролювалася урядом України. До вибірки не включалися жителі територій, які тимчасово не контролюються владою України (водночас частина респондентів – це ВПО, які переїхали з окупованих територій), а також опитування не проводилося з громадянами, які виїхали за кордон після 24 лютого 2022 року.
Формально за звичайних обставин статистична похибка такої вибірки (з імовірністю 0,95 і з врахуванням дизайн-ефекту 1,3) не перевищувала 4,1% для показників, близьких до 50%; 3,5% для показників, близьких до 25%; 2,5% – для показників, близьких до 10%; 1,8% – для показників, близьких до 5%.
За умов війни крім зазначеної формальної похибки додається певне систематичне відхилення. Загалом автори дослідження вважають, що отримані результати все одно зберігають високу репрезентативність та дозволяють досить надійно аналізувати суспільні настрої населення.
Фото: ШІ
