Микола Ведмідь жив у Новій Каховці на Херсонщині. Перед повномасштабним вторгненням він приїхав у гості до матері у Трудолюбівку, та вже не зміг повернутися додому – його місто окупували війська РФ. Коли російська армія дісталася й сюди, переховувався від обстрілів у підвалі. А після того, як у будинок матері влучив снаряд, родина виїхала із селища.
Про життя під обстрілами та евакуацію — чоловік розповів Суспільному.
Поки жили у Трудолюбівці, розказав Микола, доводилось часто переховуватися від обстрілів РФ у підвалі. Для комфортну чоловік обладнав там місця для відпочинку.
«Як починають обстрілювати, то тоді у підвал. Там лежанки поробили, щоб було де присісти, матері прилягти десь. Здебільшого мінометами гатили», — сказав він.
Микола Ведмідь. Суспільне Дніпро/Юрій Тинний
Під час однієї з атак ледь не втратив ноги, розказав він. Тоді вино разом з матір’ю та тіткою святкували Благовіщення, як раптово почався обстріл.
«Десь упав (снаряд — ред.) чи у городі, чи у сусіда. Я тітку та мамку забрав у хату. І тільки, доля секунди! Вони зайшли і бух! Потім подивився – великий уламок у дверях. Думаю, ну доля секунди, і я б без ніг би залишився», — розповів Микола.
Розбита оселя внаслідок обстрілів Трудолюбівки на Херсонщині. Суспільне Дніпро/Юрій Тинний
Евакуюватись їм допомогла племінниця з Кіровоградщини. Виїжджали з села останніми, сказав чоловік.
«Я не хотів їхати, ну мамку пожалів, почала плакати, та й поїхали. Дізналися, що люди вже почали повертатися сюди, вже втихомирилося тут, вже наші відігнали, та почали повертатися. Ну і ми приїхали назад», — розповів він.
Повернувшись, застали зруйновану оселю, тож зараз вимушені жити у модульному будинку та прибудові.
«Порозбивало все: хата, хлів був, теж розгатило повністю. Дали будиночок такий переселенський – поставили. Ну це такий, літній варіант. Кухню літню он теж розбомбило. Це вже будиночок поставили, то я зробив прибудову, щоб не так задувало», — розповів він.
Модульний будинок у якому проживають Микола з матір’ю. Суспільне Дніпро/Юрій Тинний
Зараз Микола Ведмідь активно відновлює своє господарство. За його словами, аби відбудувати оселю повністю — знадобиться чимало грошей.
«Відбудовуватися – скільки грошей треба! Новий фундамент треба рити. Ну, куди? Його вигортати та ставити тільки новий треба, та й все», — сказав він.
Кімната в оселі Миколи. Суспільне Дніпро/Юрій Тинний
Наразі зі близько 300 людей, які жили у селі до початку бойових дій, немає навіть й 80, розказав Микола.
«Без війни Росія ніколи, вона ворогуюча країна, аби десь, щось ухопити. Скільки всього натягували за все життя, як кажуть. А воно все… Все пішло… Порозбивали, і холодильники, все. Ну якось будемо», — зазначив Микола Ведмідь.
Суспільне Дніпро А_Степовой
