За інформацією: Суспільне Херсон.
Переселенка з Херсонщини Яна разом з однорічною дитиною, 1 березня 2024 року. Фото: Єлизавета Кротик/Cуспільне Миколаїв
Андрій, чоловік Яни говорить, вивіз з окупації родину через погрози з боку російських військових.
"Лазили по дворах, когось били, катували, того і виїхали. Як їхали, то хотіли машину забрати, казали: "Повертайтесь, скоро звільнимо і Київ". Але ми виїхали. Брата ледь не забрали, діда били", — говорить Андрій.
Андрій, чоловік Яни, 1 березня 2024 року. Фото: Єлизавета Кротик/Cуспільне Миколаїв
28 лютого зі Станіслава виїхала до Шевченкового також Юлія з тримісячною дитиною. Говорить, місцеві жителі дали усе необхідне.
"Як Станіслав почали обстрілювати фосфором, нам знайшли (житло — ред.) і ми виїхали в Шевченкове. Останні дні почалися обстріли, потім з танку стріляли. Дзвонила мамі, то передавали, що зараз теж їх обстрілюють. Ще матір і брат залишилися у Станіславі. Чекають, щоб домівку знайшли, тому що ми не помістимося в одній усі", — каже Юлія.
Переселенка з Херсонщини Юлія разом з тримісячною дитиною, 1 березня 2024 року. Фото: Єлизавета Кротик/Cуспільне Миколаїв
Першого березня до села волонтери привезли гуманітарну допомогу для переселенців із Херсонщини, говорить Михайло Дроздович, пастор церкви "Свята Земля". Людям видали засоби гігієни, продуктові набори та речі для малюків.
"Приблизно одна тонна продуктової допомоги, тут є і гігієнічні набори. Пані Наталя (волонтерка — ред.) вчора зателефонувала нам та сказала, що привезли діточок, сім’ї, які виїхали зі Станіслава, тому що там фосфорна бомба прилетіла, ми вирішили не відкладати та відразу приїхати", — розповів Дроздович.
Пастор церкви «Свята Земля» Михайло Дроздович, 1 березня 2024 року.і. Фото: Єлизавета Кротик/Cуспільне Миколаїв
Проживає у Шевченковому понад п'ять місяців переселенка із Томиної Балки, що на Херсонщині, Людмила Мальченко. Розповідає, хотіла з родиною повертатися, утім дізналися про обстріл свого будинку.
На питання про переїзд відповідає: переймалася за власне життя та дитину.
"Ми окупацію пережили, коли вже прилетіло й у двір, і у веранді вікно вибило. Ми сильно злякалися та вирішили приїхали сюди. Пару днів назад дзвонила свекруха та сказала, що вибух був прям у дворі: вікна вибило, дах пошкодило. Якби ми були б там, я не знаю, що взагалі трапилося б з нами. Нам житло дали після пожежі, без вікон. Ми самі там все робили, а волонтери допомогли подушками, ковдрами", — каже Людмила.
Людмила, 1 березня 2024 року. Фото: Єлизавета Кротик/Cуспільне Миколаїв
Опікується переселенцями у Шевченкове Наталя Паренюк — місцева волонтерка. Розповідає, кожному знаходить будинок серед жителів села.
"Кожного дня люди додаються. На даний час, якщо взяти всю Херсонську область, то вже, мабуть, понад 25 людей приїхало у село", — говорить волонтерка.
Волонтерка Наталя Паренюк, 1 березня 2024 року. Фото: Єлизавета Кротик/Cуспільне Миколаїв
Додає, де будинки розбиті, то намагаються з групою знайомих самі ремонтувати, вичищати, готувати та заселяти переселенців. За словами Наталі, всі люди, які зверталися до неї — отримали допомогу.
