У центрі Херсона місцеві жителі вирощують овочі прямо на захисних спорудах — габіонах, які зроблені з металевих сіток, заповнених піском і камінням. Вони призначені для захисту від уламків снарядів, але стали ще й місцем для городництва. За цим незвичним городом доглядає Павло Шульженко разом із друзями.
«Знімаємо урожай!» — каже херсонець Павло Шульженко, ставши на табуретку. Він разом із друзями вирощує овочі просто в центрі міста — на габіонах, тобто спеціальних укриттях, заповнених піском і камінням, які захищають від уламків снарядів.
На цих імпровізованих грядках ростуть помідори, петрушка, солодкий перець, гарбузи та кабачки. Павло жартує, що петрушка піде на обід — свіжа, херсонська.
Цікаво, що до цього чоловік ніколи не займався городництвом. Але війна змусила шукати нові способи підтримати себе і своє оточення.
Павло Шульженко показує петрушку з городу на габіоні. Херсон, липень 2025 року. Суспільне Херсон/Олександр Корняков
«Ніякого ноу-хау тут немає. Просто зайшов у магазин, купив насіння і посадив. Спочатку виростив розсаду вдома, у кавових стаканчиках, а потім переніс її сюди», — говорить Павло
Щоб рослини краще росли, чоловік встановив тички, підв’язав їх нитками, а також зробив захисний екран від сонця — чорний колір сильно нагрівався, і рослини почали в’янути. Після цього овочі стали краще розвиватися.
Помідори, які ростуть на городі на габіонах. Херсон, липень 2025 року. Суспільне Херсон/Олександр Корняков
Щодня Павло збирає по кілька невеликих, але гарних помідорів. А петрушка — свіжа, херсонська — вже йде на обід. Соняшники посадили для краси, хоча вони ростуть не дуже активно.
Люди, які проходять повз, дивуються, фотографуються, ставлять запитання. Павло розповідає, що навіть журналісти з Нової Зеландії приходили, знімали відео, хоча інтерв’ю не брали. Наступного року планує висадити на габіонах кавуни.
Павло Шульженко підв’язує соняшник з городу на габіоні. Херсон, липень 2025 року. Суспільне Херсон/Олександр Корняков
«Ми в Херсоні живемо. Це небезпечна зона, але душу радує, коли поруч така краса. Нічого не забувається, особливо коли починається отак: «бух-бух, бух-бух». Ми вже не звертаємо уваги — звикли. Поливаємо, збираємо врожай. Легше жити, коли навколо щось живе і квітне», — говорить Павло.
Суспільне Херсон А_Степовой
