За інформацією: Суспільне Херсон.
Захід для випускників «Золота надія Херсонщини», Київ, червень 2024 року. Марія Якимчук
Дівчина каже, що підготовка до мультипредметного тесту не була для неї складною.
"Я вважаю, що тут вся справа у певній самодисципліні. Якщо ти розумієш, що тобі треба і навіщо це тобі треба, ти в будь-якому разі будеш навчатися. По-перше, мені дуже допомагали шкільні вчителі. Зокрема, з вересня у нас почалися підготовчі курси до НМТ з кожного предмету. Також я придбала додаткові курси. Насправді я на англійську робила найменші ставки, думала, що можу помилитися, але чомусь англійська вийшла 200 балів. Як і українська — хоча на українську я якраз так і розраховувала. Всі пробники я писала на дуже високі бали, але я не вважаю себе лінгвістом. З математики я набрала 170 балів, що для мене було шоком, тому що я очікувала математику як мінімум на 185 з плюсом," — розповіла Марія.
Захід для випускників «Золота надія Херсонщини», Київ, червень 2024 року. Марія Якимчук
Випускниця планує пов'язати своє майбутнє з математикою.
"Я планую вступати на економічну спеціальність в економічний університет. Поки точно не обрала спеціальність — це або економіка, або штучний інтелект, або бізнес-економіка. В університеті, куди планую вступити, з другого курсу навчання буде англійською мовою повністю — тут знадобляться мої мовні знання. Але більше мова йде саме про математику, і мені вона цікавіша. У мене працює логічне мислення тому, напевно своє життя пов'язувати хочу з чимось математичним," — каже вона.
Марія Якимчук разом з подругою. Марія Якимчук
Дівчина визнає, що онлайн-навчання ускладнює тему соціалізації в школі. Як вихід вона знайшла своє коло друзів і вирішила, що буде вступати в університет, в якому є обов'язкова офлайн форма навчання. Але водночас підтримує стосунки з однокласниками.
"У нас є чат класу без вчителів, в якому ми постійно переписуємося. Всі з нас знають, хто як здав НМТ. Всі підтримували один одного, бажали один одному найкращого, дійсно щиро. І є деякі дівчата також у Києві, ми з ними зустрічаємось. Відносини я підтримую навіть з деякими дівчатами, які знаходяться за кордоном. До однієї з однокласниць я минулого літа їздила за кордон в Австрію. Мені дуже сподобалось, якщо чесно, ми дуже круто відпочили. Але я хотіла повертатися додому, для мене дім — це саме Україна," — розповідає Марія.
Марія Якимчук під час однієї з подорожей. Марія Якимчук
Дівчина каже, дуже любить подорожувати. Майже все дитинство з батьками вона їздила за кордон.
"Але зараз особисто для себе я чітко вирішила, що хочу розвиватися та жити далі в нашій Україні. За кордоном круто, але там круто саме подорожувати. А Україна — мій дім. Це не просто тому, що я тут виросла, для мене тут все рідне. Я коли сюди повернулася, тут дійсно трішки інше повітря, дійсно тут дихається по-іншому. Я, напевно, не жила б за кордоном. По-перше, дуже різний менталітет, не дивлячись на те, що ми всі в Європі, але менталітет відрізняється", — розповіла вона.
Помітила Марія різницю і в ставленні до життя у тих, хто лишився в Україні, і в тих, хто виїхав до інших країн.
Херсонка Марія Якимчук, Київ, 25 червня 2024 року. Суспільне Херсон
"Люди, які з самого початку війни виїхали за кордон не бачили цього всього, набагато легше ставляться до цього. А ти коли побув в цьому достатньо довгий період, знаходишся в Україні, ти розумієш, що воно тисне просто. З'являється дуже сильна тривожність. Я прийшла до психолога і почала з цим працювати. Так само як і моя мама, ми всі постійно балакаємо про це та намагаємось знайти вихід. Дуже часто з сім'єю ми їздимо на відпочинок, на природу, втрьох, просто щоб трішечки розвіятися та заспокоїтися," — говорить дівчина.
За її словами, все пережите спільно з сім'єю та з близькими друзями сильніше зблизило їх, ще більше об'єднало.
"Я зі своїми батьками дуже близька. Мої батьки повністю розуміють мене, підтримують, і у нас дуже рідко бувають різні думки. А якщо й бувають, то найчастіше згодом те, що вони говорили, виявляється правдою. Мої бабуся і дідусь перебувають досі в Херсоні, і я можу зрозуміти, наскільки ця атмосфера тисне на них і наскільки в нас все-таки зараз відрізняється мислення. Тому я просто приймаю їхню позицію і не провокую ніякі конфлікти," — говорить Марія.
Зараз родина проживає в Києві та намагається вести нормальне життя. Марія розповіла , що в неї тут є друзі, є хобі та навіть робота. Чотири місяці назад вона почала працювати баристою.
"Я обирала такі години, такі дні, коли не навчаюсь. Я зранку, наприклад, навчалась, щось зробила і пішла працювати. Це було на початку важко, але це була повністю моя ініціатива. Мені це потрібно також для мого ментального розвантаження. Я знаходила час і на навчання, результати говорять самі за себе. Я працюю і зараз повністю забезпечую себе. Тобто я можу дозволити собі купити те, що я хочу, піти погуляти за свої кошти й для мене це дуже комфортно. Дуже багато спілкуюся з людьми. А ще я постійно поширюю збори для наших військових, і на роботі через такі більш масові, скажімо так, зв'язки ми намагаємось розповсюджувати цю інформацію, щоб вона дійшла до якомога більшої кількості людей. Також військовим допомагає і батько", — розповідає Марія Якимчук.
Щоб відволіктись від сумних думок в складний час в останній рік Марія полюбила займатися спортом. Зараз у дівчини є трохи часу на відпочинок. Попереду — подання документів до вишу та вступні іспити.
