За інформацією: Суспільне Херсон.
Херсонська підприємиця Аліса Проніна у цеху власного підприємства по виготовленню цукерок. Суспільне Херсон
"Коли ми переїхали в Київ і стався блекаут, я вирішила, що пора! В грудні 2022 року ми почали перші розробки цукерок. У цей період у нас з'явився бізнес-партнер, який спочатку мав іншу ідею. Ми розповіли свій бізнес-план, він йому сподобався і ми отримали змогу долучити його кошти до коштів нашої сім'ї", — розповіла підприємиця.
Концепція цукерок, які виготовляються на цьому підприємстві, полягає в тому, що їх роблять на рослинній основі без додавання рафінованого цукру. Солодкий смак цукеркам надають фініки або підсолоджувачі натурального походження — кокосовий цукор, сироп агави.
"Для діабетиків наша продукція, на жаль, поки занадто солодка — навіть у фініку є природні цукри і фруктоза. Але, думаю, вже скоро ми будемо використовувати підсолоджувач, в якому зовсім відсутній цукор, і випустимо продукцію для діабетиків також," — поділилася планами Аліса.
Процес виготовлення корисних солодощів на підприємстві херсонки Аліси Проніної. Суспільне Херсон
Найскладнішим при створенні власного виробництва жінка вважає обмежену кількість бюджету і працівників. Через це велике навантаження лягає на кожного члена команди, говорить вона.
"Наша команда, насправді, невелика. Я займаюсь загальною стратегією: продуктом, пакуванням, дизайнами. Інколи ще беру участь у заходах, пов'язаних з управління персоналом. Але продукт — це найскладніше, тому що шлях до його створення дуже довгий. Ми почали розробки у грудні і лише у серпні вийшли на продаж, тобто на це у нас пішло дев'ять місяців. Зараз це займає шість місяців. І за цей час планування ти нічого вже не можеш змінити, тому маєш за пів року розуміти, що буде у кінцевому результаті, — пояснила підприємиця. — Свій продукт ти виняньчив, як дитину. І, коли клієнти мають якісь претензії чи зауваження, то це дуже болісно сприймається."
Перші вісім смаків цукерок учасники бізнесу обирали за своїми відчуттями, цікавились ринком Америки та Європи — що роблять, які використовують підсолоджувачі, як формують маркетинг. Зараз, коли вже мають власних клієнтів, то формують потребу відносно їх запитів.
"У нашому випадку дуже важливий маркетинг на етикетці. Є такі торгові марки, яких на етикетці навіть не видно, але великими літерами написано: "Без цукру" або Vegan. Тобто акцент роблять не на бренд, а на смак і саму сутність. Це тому, що увага споживача на вибір серед великої кількості товарів саме вашого триває всього дві-три секунди", — сказала Аліса Проніна.
Робоча поверхня, де персонал херсонської підприємиці Аліси Проніної готує солодощі. Суспільне Херсон
З власного досвіду вона вважає, що в Україні люблять солодке, тому чудово продається все, що містить карамель. Серед цукерок, які вподобали українців, є також м'ятні, бананові, з фундуком та кеш'ю.
"Є ще просто мармелад у шоколаді — всім подобається, тому ця мармеладна лінійка у нас розширюється. Шукаємо і нові смаки — полуниця, наприклад, всім полюбилася. Я приходжу в цех із готовими ідеями, багато вивчаю матеріалів у Інтернеті, дивлюсь, які новинки є на ринку, які інгредієнти. Сама ідея дуже довго крутиться у мене в голові. Я не люблю робити багато експериментів, тому думаю, пишу і потім вже виходжу з майже готовим результатом. Потім пробую — якщо не вийшло, то змінюю і повторюю ще декілька разів, поки не буде готово. Я ніде цьому не вчилася, завжди готувала смачно і вміла збалансувати смак," — сказала підприємиця.
У виробництві цукерок Проніна використовує концепцію корисних солодощів і досвід, набутий у Херсоні під час роботи у своїх кав'ярнях бренду "Верде".
"До повномасштабного вторгнення у нас у Херсоні було три заклади кафе "Верде", для яких ми готували окремо в цеху цукерки, десерти, гранолу, згущенку — і все це було без цукру і веганське. І любили нас саме за це. Також ми робили різні безглютенові пасти, тобто намагалися дотримуватись цих принципів не лише у десертах, а й у всьому меню. Дуже класні у нас були пропозиції — космічні сирники, наприклад. Вони також без глютену, на рисовому борошні з невеликою кількістю цукру, фіолетового кольору за рахунок блакитної матчі. У нас дуже багато було фішок," — згадувала Аліса.
Пакувальний апарат для цукерок на виробництві херсонки Аліси Проніної. Суспільне Херсон
Повномасштабне вторгнення Росії все змінило дуже різко і для родини Проніних. Їх будинок розташований на березі Дніпра, тому з тримісячним сином Орестом вони перебралися до батьків у центр міста.
"Там також було достатньо гучно, в принципі, як і по всьому Херсону. Я хотіла виїхати, тому що ілюзій щодо Росії у мене ніколи не було. Я розуміла, що це швидко не закінчиться. В окупації ми прожили місяць. Із тримісячною дитиною дуже складно було проводити нормально час, тому ми і виїхали," — розповіла жінка.
Кав'ярні у Херсоні спочатку зачинили через невизначеність, але вже з 8 березня почали працювати в одному з трьох кафе.
"Була команда, яку треба було підтримати. Також продукти, які пропадали, а по місту їх не вистачало, бо наші супермаркети "винесли" в перший день. Тому ми все ж таки вирішили продовжити продавати та допомагати. Звертались до нас волонтери — ми їм надавали наше обладнання, молоко для дітей. Потім у місті залишився мій бізнес-партнер і батько мого чоловіка Олександр, який і опікувався цим кафе. Людей було мало, тому це більше було для підтримки херсонців і його особисто. Також, щоб не псувалось від простою обладнання і щоб російські війська, коли виходитимуть, це все не вивезли", — сказала Проніна.
Її родина спочатку виїхала до Миколаєва, потім до Вінницької області. Згодом перебралася до Києва, де вони і вирішили відновити свій бізнес.
"Ми в Києві відкривалися з тією ж концепцією, яка була у Херсоні, але це не спрацювало. Як виявилось, все, що бізнесмени тягнуть з регіонів до столиці, тут не працює. Пізніше цікавитися Херсоном стали всі, хто хотів підтримати наше місто. Тоді ми відчули, що маємо зробити якісь страви з херсонської кухні. Вона існує, просто з часів цариці Катерини це все намагалися заглушити, не давали цьому розвиватись," — розповіла підприємиця.
Вона також згадала, що готувала такі віднайдені рецепти, як олешківські вареники з рибою, смажений кавун, агорянську крупа — це рис басматі з бараниною. Але заклад харчування у бізнес-центрі потребував більш простої і недорогої їжі.
Підприємиця з Херсона Аліса Проніна на власному виробництві. Суспільне Херсон
На четвертий місяць повномасштабного вторгнення, 30 червня 2022 року, Проніни відкрили у Києві кав'ярню. Це був досить сміливий крок, адже у місті було досить гучно та тривожно.
"Я пам'ятаю, як на нас із дитиною дивилися великими очима. Я позакривала майже всі свої заклади, але мала великий досвід і добре вміла робити цю справу. Мені було складно наважитись, тому що Оресту було п'ять місяців, але чоловік сказав — будемо працювати разом. Ми знайшли готове кафе і вклали 350 тисяч гривень, щоб відкритися. Треба було ще докупити деяке обладнання, оскільки, коли ми виїжджали з Херсона, то просто вивозили своє життя. Відкрили кафе — і почався блекаут. Звісно, нас дуже підтримували херсонці, але район був не густонаселений, певна конкуренція існувала, тому було досить складно. Ми купили генератор, але це не сильно врятувало, бо багато витрачали на його обслуговування та на паливо. І все ж ми справилися, вистояли. Після цього ми взяли два гранти від держави на два ФОПи — це по 250 тисяч гривень на власну справу. За умовами грантів працевлаштували чотирьох людей і всі ці гроші вклали у кафе," — пригадала Аліса.
Наразі кав'ярню у Києві після майже двох років Проніни вирішили закрити. Окрім відсутності світла на це важке рішення вплинули конкуренція, нестабільність та низькі продажі у літній період. Тепер усі свої зусилля Аліса планує спрямувати на розвиток виробництва цукерок і на сім'ю.
"У мене є така особливість — я завжди вміла виконувати дуже багато справ. Раніше я могла поєднувати роботу і чоловіка, а коли з'явилась дитина, то робити це стало складніше та відповідальніше. Нам допомагає лише садочок. Моя мама зараз приїхала підтримати, але дитина підростає, стає більш активною і вимагає більше уваги. Як буде далі — я не знаю. Зараз тримаємось", — посміхнулась Аліса Проніна.
