За інформацією: Суспільне Херсон.
Волонтер Григорій Янченко у Херсоні, 20 липня 2024 року. Суспільне Херсон
Зустрічався в Івано-Франківську з Іво Бобулом, потім зустрічався зі Златою Огневич в Ужгороді, з ансамблем "Козак-систем" — дуже багато всяких зустрічей, я збагачуюсь і культурно, і історично і, крім того, найголовніше — надходять донати. Мені приємно те, що люди з інших районів міста приходять і говорять, що ми прийшли спеціально для того, щоб задонатити безпосередньо вам, ми знаємо, що ви людина, яка все робить тільки для перемоги. Мені дуже приємно, це спонукає мене для подальшої роботи.
Кожне місто мене задовольняє, радує, те що мене знають та поважають. Кожний, слухаючи пісні, які звучать з колонки, підтримують, підспівують, інколи діти навіть маленькі, яким шість-сім років, вони теж підспівують. І це мене задовольняє, це мене, як кажуть більш надихає на те, що я роблю правильні речі, я роблю свою частку. Можливо якась вона лише краплина, але вона теж допомагає нашим військовим для перемоги.
«Дядя Гриша» приїхав до рідного Херсона, 20 липня 2024 року. Суспільне Херсон
Зараз ви збираєте на дрони. Яка сума необхідна і на яку кількість?
— Чим більше сума, тим більше дронів. Тут уже в мене немає цілі такої: от 10 дронів чи 20 дронів. Чим більше ти збереш, тим більше ти їх закупиш. Крім дронів, я ще везу медицину, різні розхідні матеріали, тобто — плівка, скоби, лопати, цвяхи. Це все, що потрібно для відбудування тих же бліндажів, окопів. Все це різне, плюс ще пральні засоби, тому що бійцям потрібно прати свою одежу, засоби для миття, все, що потрібно військовим, те, що потрібно необхідно для їхнього перебування на передовій. Все це везеться.
Тобто наразі такі основні потреби наших захисників?
— Основні потреби — це дрони, старлінки для підсилення інформаційної мережі, і так далі. Три міста — це три тижні, і четвертий тиждень у мене відводиться для поїздки на схід. У мене на прапорі написані міста, в яких я вже побував. І на кожному є підпис мера міста.
Жителі Херсона зустріли волонтера Григорія Янченка на вокзалі в Одесі. Суспільне Херсон
Як взагалі реагують люди в різних містах? Чи підтримують вони вас?
— Люди з задоволенням, з таким ентузіазмом кидають гроші, я просто шокований від того. Я ніколи не думав, що моє відвідання всіх міст буде таким продуктивним. Тому я дуже вдячний всім жителям України, всім жителям міст, які я відвідав. Я низько вклоняюся людям за те, що вони допомагають, за те, що вони не втомилися від цієї допомоги.
Буває інколи й зустрічаються деякі люди, які дуже відносяться до цього пасивно, але це якась значна меншість. Я задоволений своєю роботою, задоволений тим, що я у свої 77 роки я ще працюю, працюю. І сподіваюсь на те, що дасть Бог мені трошки здоров'я і я доживу до нашої перемоги.
Де знаходите сили, наснагу, здоров'я, щоб якось самоорганізуватися для таких подорожей? Все-таки вони непрості.
— Ти їздиш і потягом, і автобусом, і маршруткою, — і все це десь допомагають, десь не допомагають, але переборюючи всі незгоди, всі тяжкості поїздок, все одно ти розумієш, що на передку там ще складніше і цим надаєш з собою сили, розуміючи, що там дуже складно. І це тебе надихає на більш продуктивну роботу, на те, що потрібно. Це робота і, як кажуть, все робиш для того, щоб допомагати.
Волонтер «Дядя Гриша» приїхав до Херсона, 20 липня 2024 року. Суспільне Херсон
Відомо, що перебуваючи під час окупації в Херсоні також продовжували допомагати нашим військовим. Наскільки це було небезпечно, чи розшукували вас російські військові?
— Ви розумієте, Херсон, як кажуть, поїздка по Дніпровському ринку, по місту — це вже історія. Коли я приїжджаю в різні міста і всі люди це відео бачили, і вони мене часто запитують. Так, було страшно, бо не страшно тільки тому, хто просто лежить вдома на дивані і нічого не робить, а якщо ти робиш щось, якусь роботу, то це завжди небезпечно.
І коли ти виїжджав, то завжди було як на мінне поле. Тому що ти знав, що ти виїжджаєш, а повернуться може й не зможеш, бо можуть тебе забрати. Я не стільки боявся окупантів, скільки я боявся колаборантів. Тому що вони знали все про мене досконально: тобто знали, для кого я збираю, що я збираю, чому я збираю і куди я вожу і плюс до цього всього знали, де я проживаю.
