За інформацією: Суспільне Херсон.
Олександр Гордієнко поряд з сільськогосподарською технікою. Суспільне Херсон
У найважчі часи, засуху у 2000-х, коли не зібрали жодного гектара, Олександр не впадав у відчай, розповідають партнери.
«Коли вже в нас зовсім не вистачало грошей, він говорив: «От у мене є наш найдорожчий актив — це мій білий джип». Він так його любив. Ми на ньому і в мандрівки їздили. І він говорить: «Давай його продамо, треба ж чим-то сім’ї годувати». І ми продали цю машину і так рік протягнули», — згадує Довгань.
Син Олександра Віктор ділиться власними спогадами:
«Все саме яскраве, що можна уявити в житті, — це Олександр Дмитрович. Він завжди всіх підтримував, завжди надихав. Завжди навчав, що треба триматися сім’ї. Сім’я — не тільки покровні — це мої близькі друзі, родичі, говорив він».
Олександр Гордієнко вдома. Фото надав Віктор Гордієнко
Повернувся першим
У 2019 році Олександр Гордієнко очолив Асоціацію фермерів та приватних землевласників Херсонської області, відстоював права колег на всеукраїнському рівні. А після деокупації правобережжя Херсонщини він одним із перших повернувся до рідного Бериславського району й почав працювати.
«Олександр взяв на себе таку велику місію, і в нього це найкраще вдавалося серед усіх інших. Він у будь-який момент, у будь-яке місто готовий був за ніч приїхати, завжди виступити, дати пропозиції», — каже народний депутат, член комітету аграрної та земельної політики Дмитро Соломчук.
Олександр Гордієнко з рушницею у полі біля авто. Херсонщина, вересень 2025 року. Суспільне Херсон/Олександр Корняков
«Поки інші бояться — я йду»
Донька Аліна каже: батько ніколи не боявся бути першим.
«Брати на себе відповідальність за себе, за своє тіло, за тих, хто поруч — це те, що він показував. Поки інші бояться — я йду», — згадує вона.
«Що найбільше не вистачає сьогодні — це дзвінка на телефон, де буде написано «папочка»», — зізнається Аліна.
У Олександра Гордієнка також залишилося троє онуків: Назар, Олександр та Ілля. Онук Саша, якому 11 років, забрав з дідусевого авто його парфуми.
«Коли в нього якась важлива подія або контрольна робота в школі — він наносить ці парфуми, щоб відчувати, що дідусь з ним», — розповідає Аліна.
Герой України і вулиця в Броварах
10 листопада 2025 року Олександру Гордієнку посмертно присвоїли звання Героя України. 14 липня 2026 року міська рада Броварів на Київщині ухвалила рішення назвати одну з вулиць його ім’ям.
Справу батька продовжує Віктор. І мріє зробити те, про що вони говорили разом.
«Війна закінчиться. Я обов’язково запущу зрошення — і йому з поля, з фрегатів, привезу воду на кладовище. І обов’язково батьку привезу воду з нашого легендарного Дніпра», — каже він.
Донька Аліна каже: головна спадщина Олександра Гордієнка — це його діти й онуки.
«Фізично його немає з нами, але його принципи живуть тепер в нас і в наших дітях», — каже вона.
Діти та онуки Олександра Гордієнко. Фото надав Віктор Гордієнко
Що відомо про загибель Олександра Гордієнка
Фермера з Херсонщини знали як людину, яка власноруч захищала поля від російських дронів. Він жартував, що став охоронцем для своїх працівників: ходив із рушницею й щоразу уважно стежив за небом, коли вони працювали в полі.
Олександр Гордієнко — герой документального проєкту Суспільного «Херсон. Місто-мішень».
«У кожного своє рішення. Так і в мене — своє. Я сказав, що я працюю і нікуди не йду. Ризикую. Ну, не можу інакше. Це ж моя земля», — говорив він журналістам за день до своєї смерті.
5 вересня 2025 року, близько дев’ятої ранку, поблизу села Урожайне Бериславського району автомобіль Олександра Гордієнка атакував російський безпілотник. У машині фермер був сам. Він загинув на місці.
Олександр знав, що росіяни відкрили на нього полювання. Він відкрито говорив про це і про те, що до останнього захищатиме свою землю і боротиметься за неї.
