За інформацією: Суспільне Херсон.
Волонтерка Оксана Сливканич. Суспільне Херсон
Волонтерка розповіла, що під час окупації вони із сестрою відстоювали свою проукраїнську позицію.
"8 березня — цей день ніколи не забуду. У нашому місті був мітинг на підтримку України, тому що ми хотіли прокричати на весь світ про свій вибір, що Олешки – це були, є і буде Україна, лише так. Було трохи страшно йти на цей мітинг, але особисто мене надихало те, що наша компанія, мої друзі — всі ми були разом, в одному місці. І цей страх пропадав", — згадала Оксана.
Марина Сливканич і співробітники Червоного Хреста України. Суспільне Херсон
Сестри виїхали з тимчасово окупованих Олешок 6 квітня 2022 року, роз’їхались по різних містах України та продовжували волонтерську діяльність. Оксана почала збирати і передавати в Олешки ліки, Марина – допомагати ЗСУ.
"Виїхавши з окупації, я побачила на нашому блокпосту військового. Перше і найбільше — я хотіла їм щось дати, якось віддячити, просто сказати "Дякую!" за те, що вони тут зараз стоять. І я віддала їм пакет з усіма продуктами, які у мене були. З того моменту я отримувала ці запити. Я розуміла, що коштів у мене немає і треба щось робити. Просто доля посилала мені правильних людей, правильні місця, і першу свою виплату з ООН я витратила на медикаменти" — розповіла Марина Сливканич.
Марина Сливканич із зібраною для українських військових гуманітарною допомогою. Суспільне Херсон
Дрони, тепловізори, пристрої нічного бачення, спальні мішки, каремати, теплий одяг, взуття, елементи тактичної медицини, медичне обладнання, допомога евакуйованим із Херсонщини тваринами — цими питаннями опікувалась Марина. Зараз вона продовжує волонтерити у Німеччині. Має черговий збір — кошти необхідні на медобладнання для підрозділу, в якому служить її друг із Олешок.
Волонтерка Марина Сливканич із українськими військовими. Суспільне Херсон
"На днях мій товариш, виїжджаючи на Харківський напрямок, написав мені таку фразу: "Адже я потрібен там" — от і все, більш нічого. І я зрозуміла у цій фразі важливість не лише військових на їхній службі, а й кожного з нас на правильному місці", — сказала Марина.
Оксана Сливканич у деокупованому Херсоні та ключі від дому в Олешках, які завжди бере із собою. Суспільне Херсон
Оксана другий рік працює у сфері розмінування на Миколаївщині та Херсонщині. До початку повномасштабного вторгнення дівчина працювала у Будинку культури, грала на скрипці та співала.
"Кожного разу, коли ми їдемо з сестрою у Херсон, або навіть окремо, ми завжди беремо з собою ключі від свого будинку. Тому що розумієш — ти у Херсоні, це ж майже два кілометри до дому. І ця думка, ця віра, ці мрії — а раптом ти просто будеш у Херсоні і прочитаєш у новинах, що Олешки вільні", — розповіла Оксана Сливканич.
Раніше волонтер та керівник організації "Сильні, бо вільні" Ігор Чорний розповідав Суспільному про волонтерський рух у Херсоні, за якими напрямками він розвивається та якої найбільше зараз допомоги потребують жителі обласного центру.
