За інформацією: Суспільне Херсон.
Водій КП «Парки Херсона» Іван Перепелко. Суспільне Херсон
Працювати на вулицях міста небезпечно. Російська армія цілеспрямовано атакує безпілотниками спецтехніку та комунальників. Тому бронежилет, каска, детектор дронів та аптечка — це те, без чого чоловік зараз на роботу не виїжджає. Також він бере із собою рушницю для самозахисту.
"Рушниця особиста, офіційна. Керівництво не заперечує. Це не панацея, адже вона не захищає на всі 100%, але з нею трошки легше. І вже вдавалось захищатись і лишитися живим. Але ця рушниця стає у нагоді лише проти легких дронів. Від усього іншого, на жаль, не врятує", — каже Перепелко.
Рушниця на роботі може врятувати від легких дронів, каже Іван Перепелко. Суспільне Херсон
Водій КП "Парки Херсона" розповів, що неодноразове потрапляв під артилерійські обстріли. Має одне поранення та десятки контузій.
"Мене вдарило, була кровотеча, порвана рука. Але я поїхав виконувати роботу, замінив бункер, приїхав на базу. Звідти мене відвезли до лікарні та виконали всі процедури. Потім я повернувся на базу і поїхав на полігон вивозити сміття. Вже на наступний день вийшов на роботу. І з контузіями є біда. Вона не одна і я переживаю, що колись все це вилізе боком", — сказав чоловік.
Водій КП «Парки Херсона» за кермом. Суспільне Херсон
У "Парках Херсона" також працює його 18-річний син. Хлопець ремонтує дахи після обстрілів. Іван каже, що сам вже адаптувався до небезпеки, але за сина та інших людей переживає.
"Страшно за них. А себе, скоріш за все, шкода. Раніше теж було страшно, втім зараз я себе жалію, бо мав поранення руки через дронову атаку, потрапляв на авто під обстріл. Було боляче, ще й контузії ці, але набагато страшніше, коли не можна допомогти іншим", — поділівся комунальник.
Транспортно-прибиральне авто комунального підприємства. Суспільне Херсон
На підприємстві "Парки Херсона" він працює з вересня 2024 року. До повномасштабного вторгнення був моряком. Додому з останнього рейса повернувся 13 лютого 2022 року й відтоді з Херсона не виїжджав.
"Одна з мрій дитинства була — стати моряком, інша — їздити за кермом. Я це дуже люблю. І зараз почуваюся щасливим у такий тяжкий час, тому що я за кермом і я вдома", — каже Іван Перепелко.
Він додав, що попри щоденну небезпеку виїжджати з міста і кидати роботу не планує.
