За інформацією: Суспільне Херсон.
Фермерка з Херсонщини Марія у полі пшениці. Херсонщина, червень 2026 року. Суспільне Херсон
Дня неї боротьба проти окупантів сьогодні, каже жінка, — вирощування хліба. За її словами, стати фермером не так просто.
"Треба довго вчитись, треба відчувати цю землю, треба її любити. І те, що ми можемо сьогодні працювати — я ще вчуся, і мені ще дуже багато вчитись. Але я обіцяла не покидати цю землю, бо це наша земля", — говорить Марія.
Марія під час інтерв’ю Суспільному. Херсонщина, червень 2026 року. Суспільне Херсон
Її чоловік займався органічним овочівництвом. Зараз за відсутності зрошення у господарстві вирощують лише зернову групу. Щороку, каже фермерка, нові виклики.
"У минулому році у нас, на жаль, майже увесь урожай згорів — була посуха. В цьому році дуже важка весна. Перед цим була дуже важка зима, тому що повимерзало, видавило озимий горох. Ми його пересівали, пересіяли соняшник також. Великі проблеми з соняшником, шкідники його з’їдають. Пшеничка, слава Богу, нічого. Ячмінь озимий сіємо. Будемо надіятись на погоду", — говорить Марія.
Поля її господарства — у Херсонському районі. Каже, що без допомоги міжнародних організацій сіяти, обробляти і збирати врожай було б складно.
Сільгосптехніка у Фермерському господарстві Марії. Херсонщина, червень 2026 року. Суспільне Херсон
"На даний момент дуже небезпечно хлопцям виїжджати в поле — постійно летять дрони, постійно летять КАБи, але покинути землю ми цю свою не можемо. Найбільше хочу подякувати "Жнивам Перемоги" Говарда Баффета — це неймовірна допомога, без якої такі маленькі фермери, як я, ми б просто не вижили. Це техніка — сівалки, оприскувачі, а найголовніше — комбайн", — говорить Марія.
Тепер найбільший виклик для неї та всіх, хто вирощує врожай на правобережжі Херсонської області, — його зібрати.
"Це дуже небезпечно, пожежонебезпечно: "прильоти" — до нас і артилерія дістає, і дрони постійно атакують. Тому в нас ще той квест, щоб зібрати врожай", — говорить фермерка.
Майже 20 жінок очолили фермерські господарства на Херсонщині
На правобережжі Херсонщини працюють майже 20 жінок-фермерок, говорить директор Департаменту розвитку сільського господарства і зрошення ХОДА Дмитро Юнусов.
"Ці жінки або відкрили власну справу (ФОП), або очолили фермерські господарства чи інші агропідприємства. Зробили вони це не з власного бажання — їх змусили обставини. У багатьох випадках це сталося через трагедії: загинули чоловіки чи сини, які раніше займалися господарством. Тож жінки змушені були взяти все на себе і тепер продовжують працювати в аграрній сфері. При цьому частина з них ще й поєднує керування господарством із волонтерською діяльністю", — каже Юнусов.
Директор Департаменту розвитку сільського господарства та зрошення Херсонської ОВА Дмитро Юнусов.
За його словами, багато міжнародних програм спрямовані на підтримку жінок-фермерок. Серед них — безкоштовне навчання , видача грантів на розвиток сільгоспвиробництва.
"На території Калинівської, Великоолександрівської, Борозенської та Високопільської громад зараз діє грантова програма від FAO (ООНПродовольча та сільськогосподарська організація ООН — це спеціалізована установа Організації Об'єднаних Націй, яка очолює міжнародні зусилля у боротьбі з голодом.). Фермерам надають від трьох до шести тисяч доларів на розвиток господарства. Перевагу в отриманні допомоги віддають жінкам-фермерам. Напрямків багато: це бджільництво, вирощування овочів, а також інші традиційні види сільського господарства", — розповів чиновник.
Як бджолярка з Херсонщини розвиває господарство під час війни
Серед тих, хто скористався програмами з навчання, Ольга Крисюченко. Вона нещодавно пройшла навчання з бджільництва від Mercy Corps. Жінка каже, що воно було дуже корисне. Вона довго чекала, коли її візьмуть, бо Приозерне знаходиться у “червоній зоні” і через небезпеку донори не хотіли ні навчати, ні надавати програм підтримки.
"Цього року зробили виняток, бо наша пасіка кочова, ми багато переміщаємося, тому дали можливість навчатися. Це було моє перше системне навчання з бджільництва, адже раніше ми вчилися самостійно — переймали досвід у старших людей, читали книжки, дивилися відео. Тепер сподіваюсь, що зможу ще й отримати фінансову підтримку для розвитку. Крім того, я проходила багато онлайн-навчань із SMM у Херсоні", — розповіла бджолярка.
Власниця пасіки Ольга Крисюченко. Суспільне Херсон
Бджільництвом Ольга з чоловіком займаються з 2020 року. Починали з восьми вуликів, перед початком повномасштабної війни їх було вже 16. Через обстріли армії РФ родина виїхала з Приозерного.
"Я була вимушеною переселенкою — жила і в Миколаївській, і в Одеській області. Після підриву Каховської ГЕС повернулася додому з чітким розумінням, що хочу залишатися тут. У цей момент мене підтримала державна служба зайнятості — у 2024 році я отримала грант на власну справу", — розповіла Ольга.
Пересувна пасіка Ольги Крисюченко. Суспільне Херсон
Фермерка каже, що зараз є багато міжнародних фондів, які дають і навчання, і фінансову допомогу — цим варто користуватися, бо програми дійсно сильні. У Херсоні також є чимало просторів для жінок: там можна навчитися всьому — від роботи в Word до бухгалтерії, SMM чи навіть фарбування меблів.
"Тобто, попри війну, можливостей навчатися і розвиватися зараз багато. І важливо цим користуватися, рухатися вперед і не зупинятися", — говорить Ольга.
Ольга Крисюченко показує стільникову рамку з вулика. Суспільне Херсон
Її пасіка – пересувна. На причепах вулики перевозять на поля медоносних рослин у Херсонській і Миколаївській областях. Перебувати у Приозерному бджолярі не можуть через обстріли армії РФ та дронову небезпеку. З лютого 2026 року змінили місце проживання.
"Мені рухатись з такою кількістю вуликів зараз з Приозерного — це постійне переміщення, переїзд, це перевірка пасіки. Якщо дрони побачать, то ми можемо бути атаковані. Тому цього року ми переїхали, знайшли місце, звідки можемо працювати повноцінно, але рідний будинок ми все одно ніколи не покидаємо. Знаєте, коли повертаєшся додому, проїжджаєш місток, заходиш у двір, відкриваєш вікно і вдихаєш це повітря — воно таке рідне, тепле, ніби наповнює тебе зсередини. І ти ніби знову набираєшся сил", — говорить Ольга.
Ольга Крисюченко біля вуликів. Херсонщина, червень 2026 року. Суспільне Херсон
Зараз у родини – 80 бджолосімей. Цьогоріч зібрали мед з ріпаку, акації та різнотрав’я, на черзі — квіти коріандру.
"Позиціоную саме як натуральний мед від працьовитих бджіл незламної Херсонщини. Бо дійсно тут не тільки праця бджілок, тут праця нас як бджолярів, пасічників, тут праця фермерів Херсонщини, які висівають поля медоносних рослин, і Миколаївщини. Для людей, які покинули, були вимушені покинути рідну домівку, це не тільки мед, не тільки користь, але ще й частинка рідного дому", — говорить бджолярка.
Ольга дуже любить свій дім, Херсонщину і людей, які тут живуть і працюють. Каже, що відчуває велику гордість, коли бачить, як відновлюють зрошення, як фермери виходять у поля й засівають землю.
"Люди працюють навіть під обстрілами. Вони не здаються, вірять у майбутнє, будують плани. Мабуть, саме це й тримає нас, херсонців, разом", — каже Ольга.
