Безпекова ситуація навколо мікрорайону Корабел у Херсоні залишається стабільно складною. Через постійні обстріли російських окупантів на Острові є проблеми з комунікаціями, зокрема зі світлом. Ситуацію також ускладнює загроза знищення автомобільного мосту, що сполучає Острів з рештою міста.
«Гривна» поспілкувалась з трьома жительками мікрорайону Корабел, які розповіли про своє ставлення до евакуації. Херсонки, які не виїжджають, розказали про нинішню ситуацію на Острові, а містянка, що виїхала – про те, як облаштувалась на новому місці.
Місцева влада неодноразово закликала жителів мікрорайону Корабел евакуюватися. Повідомлення про необхідність виїзду особливо почастішали після атак окупантів по Острівському мосту. Зокрема, рашисти скидали на міст КАБи.
За останньою інформацією, з Острова евакуювали понад 1600 людей. Водночас у мікрорайоні, за повідомленням місцевої влади, станом на 20 серпня, залишалось близько 230 людей. Але, важливе уточнення – мова про тих, хто написав офіційну відмову від евакуації. Однак є ж і ті, хто спочатку погодився виїхати, а пізніше знову повернувся до мікрорайону.
«Рішення про виїзд прийшло одразу після влучання по мосту»
Херсонка Лариса евакуювалася з Острова майже одразу після першого влучання по мосту. Однак, ще до прильоту по мосту КАБа жінка розуміла, що рано чи пізно таке може статися, хоча морально не була готова.
«Рішення про виїзд прийшло одразу після влучання. Як тільки з’ясувалося, що мостом можна проїхати, я спакувала невеличку валізку з необхідним на перший час, та виїхала.
Швидко, дякувати друзям, орендувала однушку за символічну платню у відносно безпечному районі Херсона. Там наразі і проживаю», – розповіла «Гривні» жителька Острова Лариса.
Жінка також поділилась досвідом отримання грошової та гуманітарної допомоги, призначеної для евакуйованих жителів мікрорайону Корабел:
«Через кілька днів після виїзду випадково у соцмережі я дізналася про реєстрацію усіх евакуйованих на грошову та гуманітарну допомогу. Щоб пройти цю процедуру, довелося кілька годин простояти у величезній черзі таких же як і я людей. Проте відмічу, що організація цього процесу була на висоті: людям надавалися місця для сидіння, пропонували воду, каву, печиво, ставилися з увагою, терпінням, турботою. На усі питання намагалися дати відповідь».
Водночас херсонка наголошує на необхідності більшого інформування про можливість отримання допомоги:
«Проте ще й досі немає ніякої комунікації влади та організацій, що надають допомогу евакуйованим. Про видачу продуктових або гігієнічних наборів люди, як правило, дізнаються від друзів та сусідів, тобто – працює сарафанне радіо, яке не завжди надає вірну інформацію».
Лариса також розказала як саме допомагають жителям Острова, які через російських терористів, змушені були покинути свої домівки та евакуюватися до більш безпечних районів.
«Щодо конкретної допомоги, то жителям Острова надали продуктовий та гігієнічний набори (коробку з продуктами обіцяли раз на місяць, а гігієну, начебто, раз на 3 місяці). Також усім обіцяли грошову допомогу у розмірі 10 800 гривень (її, після погодження, повинні надати на банківський рахунок протягом 30 днів). Крім цього, усім, хто має прописку саме на Острові, оформили та надали довідку про ВПО з щомісячною відповідною виплатою.
Додам, що оформлювати ВПО в єдиному для усіх центрі надання послуг, тобто не потрібно було їздити по різних районах, відповідно до місця тимчасового перебування – це плюс організації процесу. Проте великим мінусом залишається повна відсутність комунікації влади чи відповідних організацій, щодо надання послуг чи допомоги людям, що вимушено покинули свої домівки, сподіваюся, тимчасово», – говорить Лариса.
«Нам не вперше виживати в умовах, коли нічого немає»
Ще одна жителька мікрорайону Корабел – Галина, попри загострення безпекової ситуації та удари рашистів по Острівському мосту, вирішила залишатися дома. У багатоповерхівці, де мешкає жінка, окрім неї залишилось ще 4 людей. Евакуюватися вирішили 22 мешканці.
Пані Галина розповіла «Гривні» про життя людей на херсонському Острові, які прийняли рішення залишитись:
«Я, як і четверо моїх сусідів свідомо вирішили не виїзджати. Нам не вперше виживати в умовах, коли нічого немає – ані електрики, ані газу. Адже після підриву Каховської дамби вже бачили таке. Розумію, що тоді була інша ситуація і що, можливо, тим, хто залишився, буде важче, ніж тоді у 2023 році. Тим паче, що ворог наразі частіше атакує мікрорайон з усього, що має. Проте залишати рідну домівку я наразі не хочу. Мені нема куди подітися, а жити у гуртожитку, який надають евакуйованим, я не хочу – вдома, попри усі негаразди, все ж краще».
Жінка розповіла як місцеві організовують собі побут попри у надскладних умовах:
«Ми пристосувалися вже, хоча й важко без комунікацій, без магазинів, які вже усі позакривалися. Добре, хоч волонтери та райрада ще хліб привозять. Тож харчуємося поки що запасами. Пристосували собі імпровізований мангальчик та на вогні варимо чаї, супчики, кашу. Себе годуємо, та тваринок наших острівських підгодовуємо. Поки що справляємося. Заряджати телефони та ліхтарики ходимо у пункт незламності, там декілька годин на день працює генератор. Воду нам включають на пару годин, можна набрати й фільтрованої або зі свердловини. Інколи дехто із сусідів, хто виїхав, приходять навідати свої помешкання, то заздалегідь повідомляють мене про свій візит і на моє прохання купляють ліки та деякі продукти. Так і виживаємо».
За словами пані Галини, більшість тих, хто залишається на Острові – люди похилого віку. Також жінка сподівається, що у мікрорайоні невдовзі з’явиться хоча б світло:
«Дуже сподіваємося, що нам таки включать електрику (з газом все складніше, і про це нам відомо). Поки є можливість, адже автомобільний та залізничний мости ще прохідні, хоч і добряче пошматовані, дехто з острів’ян ходять у місто по своїх справах, або за покупками, але таких мало – шлях важкий та довгий для старих та хворих, а саме люди похилого віку у більшості залишилися на Острові. Як буде далі – не скажу, розумію, що не легко. Проте евакуюватися не планую».
Відмітимо, що сьогодні, 29 серпня, з’явилась інформація про можливе відновлення електропостачання на Острові у Херсоні. Зокрема голова ХОВА у своєму телеграм-каналі повідомив: «Корабел та прилеглі райони, максимально вимкніть з розеток усі прилади і найближчим часом користуйтеся електрикою ощадно! Попередьте знайомих!».
«Знаю таких, хто імітував власну евакуацію»
Серед жителів Острова є ті, хто евакуювався, ті, хто прийняв рішення залишитись, проте також є і ті, хто спочатку виїхав, а потів повернувся. Декотрі з таких людей повертаються на Острів ненадовго, зокрема, просто, щоб забрати деякі речі. Проте, як «Гривні» розповіла ще одна жителька Корабел Віра, є й такі що імітують власну евакуацію. Сама пані Віра вирішила залишитись у мікрорайоні попри небезпеку.
«Дехто з людей дійсно приходить, або автівкою приїжджає, проте знаходяться тут або пару-трійку годин, або кілька діб. Наприклад, люди щось збирають із свого майна, намагаються вивезти. Дехто доглядає за прибудинковою територією – приїздять ненадовго аби полити квіти, прибирати скло після чергового прильоту. Хтось приїздить аби навідати оселі сусідів, погодувати тварин, тощо.
Знаю особисто таких, хто імітував власну евакуацію (є, виявляється, і такі). Тобто, люди виїжджали евакуаційним транспортом, реєструвалися на отримання гуманітарки та грошової допомоги, а потім поверталися пішки на Острів», – зазначає Віра.
За приблизними підрахунками жителів Острова, у мікрорайоні наразі залишаються близько 200-300 людей. Однак точну кількість жителів порахувати складно, адже щодня кілька десятків людей ходять пішки по ще ледь «живим» мостам в обох напрямках.
Можливо, більш точну інформацію про кількість евакуйованих жителів мікрорайону, які пізніше повернулися назад, зможе надати Херсонська МВА, до якої «Гривна» днями направила інформаційний запит. Серед іншого ми поцікавились, чи існує механізм примусової евакуації: забрати всіх людей з Острова, навіть попри їхнє бажання? Також розпитали про умови тимчасового проживання евакуйованих та види допомоги, яку їм надають. Як тільки ми отримаємо відповіді – опублікуємо їх на сайті.
Дарина Лапіна, Гривна
Фото з архіву Владислава Скрипніченка: фейсбук/Старий Херсон. А_Степовой
