За інформацією: Суспільне Херсон.
Херсонка Олена Потак, старша бойова медикиня. Фото: Суспільне Херсон/Оксана Хлєбус
Повномасштабне вторгнення змінило її життя. 25 лютого 2022 року, пригадує Олена, вона збирала продукти для українських військових, які тримали оборону Антонівського мосту.
Займатись волонтерством почала разом з друзями — передавали підгузки та харчування для немовлят із "Будинку дитини", допомагали херсонцям які цього потребували, ходила на мітинги та продовжувала працювати. Так було протягом місяця.
Рюкзак старшої бойової медикині, херсонки Олена Потак. Фото: Суспільне Херсон/Оксана Хлєбус
Далі — російські військові силою розігнали мітинги у Херсоні, займатись волонтерством стало небезпечно, а після новин про Ірпінь та Бучу Олена, почала боятися за семирічну доньку Єлизавету.
"У мене будинок так побудований, що є полога стріха, а під нею була ніша. Туди могла пролізти тільки донечка. Я зателефонувала своєму колишньому чоловіку, він приїхав і ми зробили Єлизаветі там хованку. Вдома ми з нею розмовляли, продумували план, якщо щось трапляється, як вона виходить, через яке вікно вилазить, щоб це було для неї не травматично, як біжить і що робить. І найтяжче в цьому всьому було пояснити семирічній дівчинці, чому їй треба боятися дорослих чоловіків", — каже Олена.
Херсонка Олена Потак тримає на руках свою семирічну доньку. Фото надала Олена Потак
Під час окупації Олена лишалась у місті. На блокпостах військові РФ звертали увагу на її татуювання.
"На лівій руці у мене тату по роману "Відьмак" Сапковського. Той російський військовий, який перевіряв, одразу спитав: "А что это, рукав? Ты забивала националистические татуировки?". Потім підійшов інший і каже: "Не трогай её, это "Ведьмак", я знаю, это Сапковский, это роман". А потім спитав чи я фанатка "Відьмака" і я відповіла, що так. От на такому драйві я й проїхала", — розповідає Олена.
Після цього випадку, Олена зробила інше татуювання.
"На спині у мене по центру між лопатками була пентаграма перевернута з бафометомБожество чи його ідол, якому нібито поклонялись тамплієри. Це відголос моєї юності. Але я не хотіла забивати це татуювання, бо це мої 18-19 років, драйв, але залишати його стало дуже небезпечно", — каже дівчина.
Херсонка Олена Потак вішає український прапор на дах приватного будинку. Фото надала Олена Потак
У Херсоні Олена дочекалась звільнення міста і разом із донькою зустрічала українських військових. У лютому 2023 рок, через проблеми зі здоров’ям у доньки, виїхала до Одеси. Працювала адміністраторкою у реабілітаційному центрі, там познайомилась з волонтерами, почала вивчати тактичну медицину та приєдналась до лав ЗСУ.
"Я хочу, щоб моя матір ходила з прямою спиною по вільній землі, я хочу, щоб в неї була достойна старість. Хочу, щоб моя дитина приймала з гордістю свою країну. Я не знаю, ким вона буде і чим займатиметься, але хочу, щоб вона жила у вільній країні. Як би важко не було, ми всі маємо зібратися, взяти себе в руки і піти вже доробити цю справу", — наголосила херсонка.
Херсон, день звільнення міста, Олена Потак разом з іншими жителями на площі Свободи, листопад 2022 рік. Фото надала Олена Потак
Олена продовжує нести службу та організовує збори на потреби військових.
"На мою думку, жінки не тільки повинні мати право, а мусять збиратися і йти воювати. Я не кажу лізти в окопи, по собі розумію, є моменти та жінки, які це можуть, а які ні. Але на фронті багато тилових професій, де жінка може бути дуже корисною", — сказала військовослужбовиця.
Олена говорить, якби вона мала можливість будь-яким чином стерти абсолютно все, зокрема, і своє життя аби припинити війну — вона б довго не роздумувала.
