За інформацією: Суспільне Херсон.
Капелан Олександр Довгий разом з українським захисником. Фото: надав Олександр Довгий
"Я стою біля заправки, підходять воїни, кажуть: "Ви капелан? Можна з вами поспілкуватися?". Я кажу, що можна. Відходимо в бік, людина каже те, що в неї наболіло, ми помолились за неї, благословили, підтримали, залишив телефон і розійшлись", — говорить капелан.
Церкву відвідував із підліткового віку, говорить чоловік. Після 30 років вирішив вчитися та став проповідником. Жив та проводив служби на тимчасово окупованій території Херсонщини, де разом із місцевими жителями збудував церкву. Коли у 2014-му році окупували Крим, із вірянами допомагав українським військовим на кордоні біля заводу "Титан". Привозили їжу, одяг, необхідні речі. Потім став капеланом.
"Потім коли більше познайомився з командиром одної з бригад, то мені запропонували взяти посаду штатного капелана. Це була перша посада, я був перший капелан баптистського братства, який погодився на це", — каже Олександр.
Капелан Олександр Довгий разом з військовими. Фото: надав Олександр Довгий
З 2016 до 2018 року був на східному напрямку, а саме – в Донецькому аеропорті. Після – повернувся до своєї пастви. У перший день повномасштабного вторгнення вивіз родину та пішов до військкомату. Став бойовим медиком 79-ї окремої десантно-штурмової бригади. Розповідає, воював на Донеччині, був учасником боїв за Лиман.
"Це дуже був натиск з боку Росії, дуже жорсткий натиск. Бо що у них було, з того ми терпіли від них: і міномети, і вертушки заходили, і "сушки" заходили, і "смерчі" по нас лупили – було дуже жорстко. Ми так рахували, захотів один хлопчик порахувати, то кожну хвилину по нашій позиції був приліт", — говорить капелан.
Капелан з Херсонщини Олександр Довгий. Фото: надав Олександр Довгий
У 2023 році Олександра списали зі служби за станом здоров’я. Після лікування він разом із дружиною повернувся до Херсона.
"Я сподіваюсь все-таки повернутися до себе додому, тому я ближче під’їхав. Під’їхав ближче, і розумію, що й у Херсоні багато кому треба помагати. Я тут народився, виріс, тому багато кого знаю, десь зустрічаємось, десь спілкуємось і підіймаємо один одному настрій. Бо зараз настрій у всіх дуже такий недобрий, пасивний такий. А коли бачать знайомі обличчя, і що ніхто не здається, то настрій у всіх підіймається, і всі йдемо до перемоги", — каже Олександр Довгий.
