Мав особливу психологічну стійкість — коли приїжджав з війни у короткочасні відпустки, ніщо не видавало, що бачив пекло
Молодший сержант 30-ої окремої механізованої бригади Володимир Карачун загинув 22 липня 2023 року під Бахмутом, відбиваючи російську атаку.
Володимир народився 14 серпня 1974 року у Фастові, що на Київщині. У рідному місті закінчив школу, потім здобував інженерний фах у Київському політехнічному інституті ім. Ігоря Сікорського. Після закінчення навчання працював на різних підприємствах.
«Він працював інженером у друкарні. Спочатку пішов працювати, а потім уже вивчився за фахом — коли зрозумів, що йому це дійсно цікаво», — розповідає донька Вікторія Карачун.
За її спогадами, батько постійно працював. Навіть у відпустці колеги з роботи могли телефонувати Володимиру за порадами й підказками. А ще чоловік дуже любив котів. А на роботі зробив ніби виставку із художніх робіт доньки.
У перший же день повномасштабного вторгнення Володимир пішов до ТЦК. За спогадами дружини, він спочатку не планував потрапити саме до війська, але хотів боронити Фастів у складі територіальної оборони. Однак уже 26 лютого чоловік приєднався до 30 ОМБр імені князя Костянтина Острозького. Спочатку був стрільцем, згодом перевівся до розвідувального взводу, де став командиром відділення.
«Ще у 2014-му він хотів іти воювати, навіть повістку отримав. Коли пройшов військово-лікарську комісію, його визнали обмежено придатним. А вже у 2022 році брали всіх», — розповідає дружина Карачуна Юлія.
За кілька днів чоловіка відправили на «нуль» на Донеччину. Жодних навчань він із побратимами, як стверджує родина, не проходив. Перші кілька місяців на передовій виживав за рахунок інстинкту самозбереження, патріотизму та надії на швидку перемогу.
«Я жила від його виходу до виходу в ефір. Завжди чекала повідомлення. Вдома нічого не могла робити, думками постійно була з ним. У хлопців не було ні зв’язку, ні інтернету. Володимир бувало писав повідомлення і не знав, чи я його отримаю. А я чекала хоча би короткого «все норм», — згадує Юлія.
У листопаді 2022 року Володимир отримав поранення передпліччя. Куля пройшла на виліт, не зачепила сухожиль, тому після короткого перебування у лікарні боєць повернувся до побратимів.
Із січня 2023 року був учасником битви за Бахмут. У червні його відправили на реабілітацію до Харкова, де Володимир зміг зустрітися з дружиною. Але під час реабілітації чоловік почав готуватися до повернення на «нуль», за власні кошти купивши спорядження. Але вже після першого ж виходу на бойове завдання Володимир загинув.
За два роки війни чоловік був у трьох короткочасних відпустках, які намагався провести з родиною. Дружині й донькам він не розповідав про бойові будні, хотів забути про війну.
«Коли на ті недовгі десять днів він повертався додому, ніщо не видавало, що він повертався з пекла», — згадує донька Героя.
Вона каже, що цю його особливу психологічну стійкість стало дуже помітно саме під час повномасштабної війни.
«Він назавжди залишиться авторитетом стійкості та сили, взірцем раціональності, розуму, чітких та продуманих до деталей інженерних рішень. Не одна людина захоплювалась його вмінням доносити та відстоювати власну думку. Усе своє життя він бажав найкращого своїй родині та країні», — зазначає Фастівська міська рада.
Поховали Володимира Карачуна на Алеї Слави Інтернаціонального кладовища у Фастові.
У травні 2024 року Президент Володимир Зеленський присвоїв Карачуну звання Героя України із з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно) за особисту мужність та героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету й територіальної цілісності України.
Розпорядженням Київської обласної державної адміністрації 20 серпня 2024 року у Фастові одна із вулиць була перейменована на честь Володимира Карачуна.
Вічна пам’ять Герою!
Підготовлено за матеріалами Фастівської міської ради, ФастівNews.City та за фільмом-спогадом Вікторії Карачун
Фото із сімейного архіву Володимира Карачуна
