61-річний Віктор Гапич — житель села Ольгине на Херсонщині. Чоловіку довелося пробути чотири місяці в окупації, його сина утримували в полоні, а житло — розбомбили снарядами.
Як поводили себе російські військові та як живе нині після деокупації — чоловік розповів Суспільному.
Віктор згадав: якраз сторожував у тракторній бригаді, почув, що щось гуде — то їхали російські БТРи.
«Мародерили вони (військові РФ — ред.). Свиней їздили стріляли. У сусіда машину забрали, там у нього така більш-менш нова стояла. Позбирали «мобілки». Ну ми вже знали, що робити: негодні, поламані телефони їм поздавали. А що годне, то ховали, щоб з родичами якось зв’язок був. Чотири місяці з ними були. Не знали, що таке хліб взагалі. Борошно було, то пекли», — сказав він.
Залізяччя, яке Олена знайшла біля будинку. Суспільне Дніпро/Юрій Тинний
За словами чоловіка, через постійні обстріли зруйноване його житло та будинок сина. У Віктора троє синів, одного з них росіяни тримали в полоні.
«Він казав: і сокирою били, пляшку на голову ставили – стріляли… Ще один мій син загинув у Донецькій області. Третій — воював, а тоді комісували його через хворобу, розповів житель деокупованого села.
Зруйноване житло, Ольгине, Херсонщина. Суспільне Дніпро/Юрій Тинний
Віктор говорить: російські військові дивувалися їхньому селу.
«А що це за місто?» Та, кажу, це не місто, це село. «Не може бути, щоб у селі такі дороги були! Хто вам дозволив так гарно жити?», — розповів він.
Віктор змушений нині жити у літній кухні. Суспільне Дніпро/Юрій Тинний
Нині Віктор вимушений жити у літній кухні, яку частково відновив після обстрілів.
Суспільне Дніпро А_Степовой
