Село родини Олени Юдіної розташоване на березі Дніпро-Бузького лиману й постійно перебуває під обстрілами армії РФ. 8 березня 2025 року, після того, як російський дрон влучив у сусідній будинок, родина наважилась на евакуацію. Зараз вимушені переселенці з Широкої Балки мешкають у модульному містечку у Херсонському районі. У родині Олени Юдіної – п’ятеро дітей віком від восьми років до дев’яти місяців.
Двоярусні ліжка для дітей, кухня, пральня, ігрова кімната, майданчик з гойдалками та гірками. Тут діти можуть гуляти на вулиці, говорить Олена. У рідному селі вони не могли собі цього дозволити — доводилось ховатись від російських обстрілів.
«Вони на двір дуже довго не виходили через постійні дронові атаки та обстріли, боялися. А тут — воля. Тут кращі умови, трішки тихіше. Наступного ранку вони поснідали, побачили майданчик і почали туди бігати. Їх потім зі двору додому не загнати. Й так по цей день», — говорить жінка.
Жителька модульного містечка Олена Юдіна, Херсонщина, 15 квітня 2025 року. Суспільне Херсон
Родина пережила російську окупацію. Жили за рахунок городів та домашнього господарства. Після деокупації правого берега російська армія почала обстрілювати село з різних видів озброєння.
«Намагались діток налаштовувати, щоб близько не було нічого гучного, від чого вони аж здригались. Потім почалося ближче, ближче, ближче, і було страшно. Діти вже знали, що треба кудись ховатися», — каже Олена.
Одна з кімнат, яку облаштували у модульному містечку, Херсонщина, 15 квітня 2025 року. Суспільне Херсон
Зараз, розповідає Олена, російські військові атакують дронами. 8 березня 2025 року після влучання у сусідній будинок, родина наважилась на евакуацію. Вже перебуваючи у модульному містечку, говорить жінка, дізнались, що два російські безпілотники скинули вибухівку і на їхню оселю. Це було 14 квітня.
«Прилетіло поруч, повилітало скло. Будинок більш-менш був цілий, але зараз там жах. Ми зрозуміли, що ми живі-здорові й вчасно виїхали. Якщо ми там перебували б, я не знаю, що б було», — говорить вона.
Дитячий майданчик на території модульного містечка, де Олена Юдіна відпочиває з синами, Херсонщина, 15 квітня 2025 року. Суспільне Херсон/Олександр Корняков
У модульному містечку, говорить жінка, їх прийняли добре. Старший син та молодша сестра Олени вчаться онлайн. У менших — є простір для ігор. Син Валентин знайшов багато друзів.
«Вони більше енергійні тут, більше почувають себе так, що у них трошки є свободи, що вони можуть вийти на майданчик погратися, сходити з дорослими, в магазин прогуляються. Не сидять в одній кімнаті, в чотирьох стінах. Кому немає куди виїхати, такі житлові будиночки дуже потрібні. Це дуже добре», — каже жінка.
Пральня у модульному містечку, Херсонщина, 15 квітня 2025 року. Суспільне Херсон
У модульному містечку створені усі умови для комфортного проживання, також родині допомагають з продуктами, одягом, іграшками, розповіла жінка.
«Мрія одна — щоб це все закінчилось і повернутись додому. Сподіваємось скоро повернемось, відбудувати все, щоб було вже мирно над головою», — каже Олена Юдіна.
Суспільне Херсон А_Степовой
