У Національній дитячій спеціалізованій лікарні «Охматдит» провели першу в Україні АВО-несумісну трансплантацію печінки восьмимісячному хлопчику. До такої операції змушені були вдатися тому, що у малюка і його батьків різні групи крові.
Про це повідомляє кореспондентка Суспільного.
Маленький Максим з Чорнобаївки потрапив до лікарні у Херсоні на початку цього року. Як розповіла його мама Анастасія, хлопчик раптово пожовтів, став млявим і відмовлявся від їжі. Однак лікарі не змогли поставити діагноз.
Восьмимісячний Максим з мамою Анастасією. Київ, 8 травня 2025 року. Суспільне Новини/Анна Сергієць
«Там (в херсонській лікарні — ред.) ми полежали три дні, брали аналізи, капали. Потім відправили в Інститут материнства. Там теж брали аналізи, капали — це нічого не дало. Діагноз теж не поставили», — розказала Анастасія.
У січні з ознаками прогресуючої печінкової недостатності і у вкрай тяжкому стані хлопчик потрапив до Охматдиту. Лікарі діагностували біліарну атрезію — вроджену патологію, коли жовчовивідні шляхи відсутні. Це призвело до стрімкого розвитку цирозу печінки та печінкової недостатності.
«Це важка вроджена патологія, яка розвивається дуже швидко і практично не дає часу для того, щоб прийняти рішення. І єдиний метод лікування, коли він з’явився у нашій лікарні, це була пересадка. Стан його дуже швидко погіршився до печінкової недостатності. Приєнадалась ниркова недостатність, легенева недостатність, пацієнт був на штучній вентиляції легенів і до етапу трансплантації він перебував у нашому відділені», — розказав завідувач відділення анестезіології Охматдиту Сергій Водяницкий.
Лікар-трансплантолог Охматдиту Олег Годік. Київ, 8 травня 2025 року. Суспільне Новини/Анна Сергієць
Як розповів лікар-трансплантолог Олег Годік, єдиним способом врятувати дитині життя була трансплантація печінки. Стабілізувати стан хлопчика вдалося за допомогою замісної терапії із застосуванням апаратів штучної нирки та штучної печінки. Після цього Максима внесли до Єдиного державного реєстру реципієнтів, які очікують на трансплантацію печінки.
«Але в Україні існує велика проблема з діагностикою смерті мозку — лише 2–3 потенційні донори на мільйон населення. Для порівняння, у розвинених країнах цей показник становить 30–40 осіб. Тобто шанс отримати орган від трупного донора в нас вкрай низький. Тому ми активно розвиваємо напрямок трансплантації від живого родинного донора. Особливо для дітей — це найбільш ефективна методика з точки зору виживаності пацієнтів», — пояснив Олег Годік.
Однак, каже лікар, коли почали пошук донора, виявилось, що у дитини не було сумісності з батьками за групою крові. Після консультацій з медиками з Польщі та Кореї вирішили вдатися до АВО-несумісної трансплантації.
«Це складний процес, який потребує спеціальної підготовки реципієнта: заміни частини плазми, застосування спеціальних препаратів, моніторингу титрів. Паралельно ми обстежували потенційного донора і з’ясували, що мама дитини — оптимальний варіант. Вона мала необхідні анатомічні передумови, аби стати живим донором частини печінки. Це особлива відповідальність — не тільки успішно пересадити печінку, а й не зашкодити життю та функціонуванню органу в донора», — сказав лікар.
Восьмимісячний Максим на руках у мами та лікаря. Київ, 8 травня 2025 року. Суспільне Новини/Анна Сергієць
Трансплантація тривала 18 годин. Після операції минув місяць. Післяопераційний період проходив стабільно, за участі реаніматологів і реабілітологів. Печінка прижилася добре, без ознак відторгнення.
«У будь-якій трансплантації пацієнт усе життя приймає імуносупресивні препарати. Особливо це важливо в дитячому віці, адже у дітей першого року життя організм здатний краще адаптуватися до іншої групи крові. Саме це дозволило нам успішно виконати ABO-несумісну трансплантацію. Печінка функціонує добре навіть в умовах різної групи крові», — пояснив Олег Годік.
Нині Максима вже виписали з лікарні і щотижня він приїжджає на обстеження. Дитина почувається добре.
«Він краще вже. Їсть, усе добре. Усміхається, активніший, ще більше активний, ніж до того, як зробили операцію. Бо тоді був такий неспокійний, нічого не хотів. А зараз уже активний, сміється», — розповідає мама Анастасія і запевняє, що також почувається добре після операції. А_Степовой
